Золотий мій Любисток,
пробач мене, моя голубонько
сизокрила, за все. Свій нескінчений роман, між іншим, вчора я знищив не тому,
що не хотів, щоб він був надрукований, а тому, що треба було себе переконати:
знищив — значить уже знайшов у собі силу волі зробити те, що я сьогодні роблю.
Прощай, мій золотий Любисток.
Твій батько
М. ХВИЛЬОВИМ 13/V 1933 р. Харків
Комментариев нет:
Отправить комментарий